2-е до коринтянРозділ 10 |
1 |
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом. |
3 Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, — |
4 зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи, |
5 і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові, |
6 і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш. |
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми. |
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь. |
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами. |
10 „Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“, |
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши. |
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе. |
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́. |
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою. |
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами, |
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять. |
17 А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“ |
18 Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь! |
2-е Послание коринфянамГлава 10 |
1 |
2 Прошу вас, не вынуждайте меня вести себя столь же строго, когда я среди вас, как веду себя среди тех, кто считают, что мы живём, как живут люди мира. |
3 Так как хотя мы и живём в мире, мы не сражаемся подобно тому, как сражается этот мир. |
4 Потому что оружие, которым мы сражаемся, — не мирское. Это оружие обладает силой Бога и способно разрушать твердыни, опровергать людские возражения, |
5 разрушать все надменно воздвигаемые препятствия против познания Бога и брать в плен любые мысли, подчиняя их Христу. |
6 И мы готовы покарать любое неповиновение, но прежде всего мы жаждем вашего полного послушания. |
7 |
8 И если я ещё больше стану хвалиться властью, которую дал нам Господь, укреплять вас духом и не повредить вам ни в чём, то я не буду смущён этим. |
9 Однако я постараюсь не делать этого, чтобы это не выглядело, будто я пытаюсь запугать вас своими письмами. |
10 Некоторые люди говорят: |
11 Тот, кто говорит такое, должен помнить, что нет противоречия между письмами, написанными издалека, и нашими поступками, когда мы находимся среди вас. |
12 |
13 Но что касается нас, то мы в своём хвастовстве не выйдем за определённые нам пределы, а останемся в тех границах, которые Бог установил нам для наших трудов, включая и наши труды среди вас. |
14 Мы бы чрезмерно хвалились только в том случае, если бы ещё не пришли к вам. Однако мы уже пришли к вам, неся Благую Весть о Христе. |
15 Мы хвалимся исключительно своими трудами, а не чужими. У нас есть надежда, что ваша вера будет возрастать и что вы поможете нам достичь ещё больших успехов в наших трудах. |
16 Тогда мы сможем проповедовать Благую Весть в других краях, за пределами вашего города, и нам не придётся хвалиться трудами, уже свершёнными в других краях. |
17 Но как сказано в Писаниях: |
18 Так как не тот хорош, кто сам себя хвалит, а только тот, кого Господь похвалит. |
2-е до коринтянРозділ 10 |
2-е Послание коринфянамГлава 10 |
1 |
1 |
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом. |
2 Прошу вас, не вынуждайте меня вести себя столь же строго, когда я среди вас, как веду себя среди тех, кто считают, что мы живём, как живут люди мира. |
3 Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, — |
3 Так как хотя мы и живём в мире, мы не сражаемся подобно тому, как сражается этот мир. |
4 зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи, |
4 Потому что оружие, которым мы сражаемся, — не мирское. Это оружие обладает силой Бога и способно разрушать твердыни, опровергать людские возражения, |
5 і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові, |
5 разрушать все надменно воздвигаемые препятствия против познания Бога и брать в плен любые мысли, подчиняя их Христу. |
6 і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш. |
6 И мы готовы покарать любое неповиновение, но прежде всего мы жаждем вашего полного послушания. |
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми. |
7 |
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь. |
8 И если я ещё больше стану хвалиться властью, которую дал нам Господь, укреплять вас духом и не повредить вам ни в чём, то я не буду смущён этим. |
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами. |
9 Однако я постараюсь не делать этого, чтобы это не выглядело, будто я пытаюсь запугать вас своими письмами. |
10 „Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“, |
10 Некоторые люди говорят: |
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши. |
11 Тот, кто говорит такое, должен помнить, что нет противоречия между письмами, написанными издалека, и нашими поступками, когда мы находимся среди вас. |
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе. |
12 |
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́. |
13 Но что касается нас, то мы в своём хвастовстве не выйдем за определённые нам пределы, а останемся в тех границах, которые Бог установил нам для наших трудов, включая и наши труды среди вас. |
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою. |
14 Мы бы чрезмерно хвалились только в том случае, если бы ещё не пришли к вам. Однако мы уже пришли к вам, неся Благую Весть о Христе. |
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами, |
15 Мы хвалимся исключительно своими трудами, а не чужими. У нас есть надежда, что ваша вера будет возрастать и что вы поможете нам достичь ещё больших успехов в наших трудах. |
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять. |
16 Тогда мы сможем проповедовать Благую Весть в других краях, за пределами вашего города, и нам не придётся хвалиться трудами, уже свершёнными в других краях. |
17 А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“ |
17 Но как сказано в Писаниях: |
18 Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь! |
18 Так как не тот хорош, кто сам себя хвалит, а только тот, кого Господь похвалит. |